Декоративний розпис був відомий ще задовго до початку періоду в історії, що зветься Київська Русь. А от до повсякденного вжитку він увійшов, як нам відомо, саме у часи Київської держави. До появи християнства на Київських землях у побуті людей панували різноманітні чарівні квіти та рослини у вигляді візерунків, що прикрашали речі та стіни будинків. Однак у собі вони несли не лише естетичну функцію – вони були своєрідним оберегом для мешканців житла. Так кожна рослина «говорила своєю мовою».

Проте вже у християнський період Київської Русі такий декоративний розпис був послаблений, оскільки люди відносили його до складової процесу поширення язичництва. Натомість було перейнято у Візантії узори геометричні, що дуже швидко розповсюдилися по всіх Київських землях. Із де-яким часом рослинний орнамент знову набув великого поширення, оскільки «рослина – це людське оточення, це та, яку створив для людей Господь Бог». Так «рослинний» декоративний розпис став у великому вжитку під час розпису стін храмів і церкв, а також іконопису. Цей момент в історії стає початком для народження різноманітних видів декоративного розпису.

Приблизно у цей період часу і з’являються «Золота Хохлома» та «Петриківський розпис». Точної дати появи кожного з видів не зафіксована, тому ми можемо тільки здогадуватися.

Хохлома народилася  у нижньогородському Заволжі під час заселення тих земель. Люди привезли з собою різноманітні зразки найбагатшого рослинного орнаменту, які потім передавалися із покоління у покоління разом із автентичними навиками виготовлення посуду. Назва «Золота Хохлома» вперше з’являється у письмових джерелах у 17 ст. – а згідно з археологічними знахідками, це був період, коли Хохлома, яка названа за територією зберігання готових виробів розпису заволжських майстрів, піднеслася до рівня справжнього художнього скарбу, відомого за «виготовленням золота без золота».

Так само, як і Петриківський розпис – на своїй території вже на початку 18 ст. Однак розпис петриківських майстрів народився на стінах вибіленої хати українського ґазди, коли Хохлома зійшла з дерев’яного побутового посуду.

Порівнюючи, власне, технології нанесення обох видів декоративного розпису, ми побачимо, що вони, маючи де-які схожі риси, суттєво відрізняються один від одного.

Наприклад, колір фону. Нам відомо, що традиційний фон виробів під Петриківський розпис був світлий – аж до 20 ст., коли майстри почали випускати розписані вироби чорного та синього кольору, що стало сучасною традицією та всесвітньовідомою ознакою саме Петриківки. Історично склалося, що Хохломський розпис наносили на темний чи золотий фон виробу – залежно від вибору виду орнаменту: «верхового» (коли майстер наносить розпис чорною або червоною фарбою на золотий фон) чи «фонового» (застосовується темний фон, коли малюнок залишається золотим).

Кольори Хохломи мають свої історичні канони. Зазвичай використовуються такі барви, як червоний, чорний, де-коли зелений та синій і, безперечно, золотий. Фарби виготовляються на основі льняного масла – олифи. Петриківські ж майстри на своїх виробах зображують природу, якою вона є, тому що її цвіт передають за допомогою фарб із додаванням натуральних, природніх, пігментів. Палітра Петриківського розпису дуже багата і різноманітна, хоча кольори ніколи не змішуються, але доповнюють один одного.

Хохломські мазки зазвичай однорідного кольору, що відображає особливу складність у нанесені орнаменту. Петриківські майстри використовують техніку «злиття» мазків, накладаючи їх один на одного. Особливою красою Петриківського розпису є «перехідний мазок», коли в процесі виконання мазка один колір переходить в інший.

Також різняться між собою і де-які приладдя для роботи над розписами. Так орнаменти Золотої Хохломи наносять пензлем із натурального хутра з хвоста білки, а Петриківського розпису – із кошачої шерсті. Обидва приладдя націлені на виведення найтонших ліній розпису. Хохломський елемент композиції «крап» наноситься за допомогою т.з. «штампу» з пластинок грибу-дощовика або шматочком тканини, скрученої особливим образом, а петриківські майстри виводять свою чарівну калину пальцем власної руки.

Такі тоненькі лінії і формують композицію із традиційними елементами: для Хохломи це червоні ягоди соковитої горобини та суниці, квіти, гілки, а також птахи та звірі, а для Петриківки це дерево життя, грона налитої сонцем калини, різноманітні квіти, трави, обов’язково – птаха, а також нерідко - сцени із побутового життя людини.  

Обидва види розпису наносяться вручну, а жоден з них не має повторення у своїх композиціях.

Тому у де-яких моментах Золота Хохлома та Петриківський розпис здаються подібними один до одного, проте це два різних види декоративного розпису, які беруть свій початок із одного джерела – краси природи. Хтось її бачить золотою, дорогоцінною, а хтось бачить у ній безцінне різнобарв’я життя.


11 января 2017 г. 12:52